«Уявіть, якщо таліби теж захочуть на СВО». Російські ЗМІ про Україну

Міністерство оборони США тільки-тільки повідомило про плани надати Україні додаткову зброю, а газета «Аргументы и факты» вже знайшла «російських експертів, які розкрили, яку зброю Трамп віддасть Україні». Вони розповіли газеті, «чому США пішли на відновлення поставок, яку зброю Київ реально може отримати від Вашингтона і в який термін»...

«Очевидно, на Трампа чинили тиск»

Так, якийсь «військовий експерт, завідувач кафедри політичного аналізу та соціально-психологічних процесів РЕУ ім. Плеханова» Андрій Кошкін для початку закликає «АиФ» «не плутати Пентагон і Трампа».

«Це Трамп прийняв рішення зупинити поставки, проте Штати прикрилися Пентагоном і через нього сказали, що у них дефіцит зброї. Зараз же Трамп прийняв рішення відновити поставки, і в Пентагоні зброю швидко знайшли», - пояснює «експерт» глибину своєї думки.

«Я думаю, - продовжує він, - обидві заяви були зроблені для того, щоб натиснути і на Росію, і на Україну. Мета цього тиску - змусити сторони піти на якусь угоду заради Трампа. Це цілком вкладається в його стиль і модель управління, які пов'язані з деякими маневрами для досягнення успіху. Насправді ж Захід, стрижневою фігурою якого є США, не збирався припиняти підтримку України».

«Що стосується зброї, то я вважаю, що Трамп швидко нічого передавати не буде. Будуть йти ті поставки, які були за планом. Інша справа, що Київ запросив озброєння і засоби ППО на 50 млрд доларів. І зараз головне питання - як Штати будуть ділити це ППО між Ізраїлем і Україною. Ймовірно, навколо цього йде багато секретних нарад», - припускає Кошкін.

Наступний «військовий експерт, полковник у відставці» Віктор Літовкін запевняє, що «США в першу чергу будуть поставляти зенітно-ракетні комплекси Patriot, переносні зенітно-ракетні комплекси Stinger».

«Однак потрібно розуміти, що слова «оборонна зброя» - це лицемірство. Танки, артилерійські системи, ті ж М777, реактивні системи залпового вогню HIMARS теж можна назвати оборонною зброєю. Так що не треба чіплятися за це слово і вірити, що дадуть оборонну зброю. Дадуть будь-яку зброю», - наполягає Літовкін.

«Мабуть, на Трампа натиснули і пояснили йому, що припиняти поставки зброї в Україну - означає позбавляти прибутку свій військово-промисловий комплекс. А зараз Штати продовжать поставки того, що вже було обіцяно. До 1 серпня будуть йти поставки зброї за програмами часів екс-президента Джо Байдена, які якраз і заморожувалися», - упевнений Литовкін.

Він підкреслює: «Однак важливо зрозуміти головне - ніяка американська зброя ситуацію на фронті не змінить. Трамп же своїм рішенням ризикує пов'язати своє ім'я з поразкою України. І він це повинен розуміти».

«Я думаю, що призупинення поставок було спробою вискочити з конфлікту з високо піднятою головою, спробою уникнути поразки в тій війні, яку, як він каже, розпочав Байден. Трамп розуміє, що Україні не виграти, і він не хоче пов'язувати своє ім'я з поразкою Києва», - повчає відставний полковник.

Нарешті, третій «військовий експерт, капітан першого рангу запасу» Василь Дандикін, закликає звернути увагу на «дірки в небі».

«Чим відрізняються оборонні озброєння від наступальних? Спочатку Америка називала протитанкові ракетні комплекси Javeline оборонними, потім HIMARS. Вибачте, його дальність вогню 80 км. Яке ж це оборонне озброєння? Зараз же, я думаю, Україні якось необхідно залатати дірки в небі. Тому перш за все США можуть дати Києву ракети до комплексів Patriot та інших систем ППО, компоненти яких пов'язані з Америкою, тим же NASAMS», - вважає Дандикін.

Він попереджає: «Це буде дуже дороге задоволення, ймовірно, через це Вашингтон навіть натисне на своїх союзників. Крім того, Штати дадуть ракети до HIMARS, вже йдуть поставки танків з Австралії. При цьому реально передати зброю можна буде досить швидко».

«За чотири роки у США є відпрацьована система. Ось тільки це все не допоможе київському режиму. Коли Штати залатають одну дірку, то з'явиться інша. Занадто багато проблем і занадто великі проблеми у ЗСУ зараз, щоб перекрити всі їхні потреби», - гордовито підсумовує Дандикін.

«Він ніяк не може зрозуміти»

У Раді Федерації РФ переконані, що «каменем спотикання для глави Білого дому залишається ситуація в Україні». Про це «Парламентской газете» заявив перший заступник голови комітету з міжнародних справ Володимир Джабаров.

На питання, чим залишився незадоволений Трамп після розмови з Путіним, Джабаров відповідає: «Думаю, він був трохи розчарований, що на тлі деяких його успіхів, особливо пов'язаних з прийняттям конгресом США флагманського законопроекту, який дозволяє нинішній адміністрації Білого дому збільшити держборг і отримати значні кошти на вирішення загострилися проблем, у Трампа ніяк не виходить домогтися очікуваного ним результату по українському конфлікту. На мою думку, це пов'язано з тим, що Трамп ніяк не може до кінця зрозуміти - Росія в зоні СВО реально бореться за свою безпеку. У нас там є конкретні загрози на відміну, скажімо, від абстрактних побоювань Ізраїлю, через які той вступив у збройне протистояння з Іраном. Для нас все конкретно - Київ заявляє, що хоче вступити в НАТО, а в альянсі кажуть, що готові допомагати йому в збройному конфлікті проти нас».

«Можливо, Трамп думав, що зараз він махне чарівною паличкою і все - війська встануть, почнуться мирні переговори. Але реальність така, що якщо так станеться, то відразу ж почнеться накачування України новим озброєнням для продовження війни. Це нас, зрозуміло, ніяк не влаштовує. Тепер Трамп заявив, що буде дзвонити Зеленському, який напевно буде плакатися, вимагати від Америки нову зброю. Але припускаю, що Трамп в глибині душі радий, що врегулювання української ситуації для нього зайшло в глухий кут - тепер у глави Білого дому є привід поступово відповзати від усього цього. Хоча якесь розчарування тим, що все пішло не за його планом, вважаю, у Трампа залишилося», - припускає Джабаров.

Він нагадує, що РФ здійснила «потужну ракетну атаку на Київ», але «практично впевнений, що це ніяк не пов'язано з результатами розмови двох лідерів».

«Такі удари входять в план нашої боротьби з неонацистами. Тим більше що ЗСУ постійно завдають ударів по мирних громадянах на російських територіях - гинуть в тому числі жінки і діти. Днями в Курській області загинув заступник головнокомандувача Військово-морським флотом РФ, Герой Росії генерал-майор Михайло Гудков. Все це накладає відбиток», - суворо заявляє кремлівський «сенатор».

На питання, чи все складеться у Кремля з адміністрацією США, Джабаров відповідає без особливої надії: «Поки що важко сказати: там є ті, хто, м'яко кажучи, не є прихильниками поліпшення відносин з нашою країною і напевно ставитимуть палиці в колеса».

«У румунів і поляків відразу зникне бажання»

Відданий Кремлю телеканал «Царьград» заявляє, що «в НАТО зробили вибір на користь вступу альянсу у війну з Росією».

«Під час нашої комбінованої атаки по Одеській області небо противника захищали американські винищувачі F-16, підняті не з української території, а, увага, з румунської авіабази. Цей момент, про який ми багато говорили, мабуть, настав. Ще одна «червона лінія» перекреслена. І тепер виникає справедливе питання: а чи не час вдарити по натовській інфраструктурі в Румунії? Адже тепер вона є законною метою російської армії», - відразу заявляє «Царьград».

Телеканал нагадує, що «наші офіційні особи висловлювалися однозначно з приводу F-16 і їх використання з аеродромів НАТО».

«Так, наприклад, глава нашого МЗС Сергій Лавров заявив, що ми будемо розглядати такі аеродроми як співучасників конфлікту. А колишній міністр оборони Росії Сергій Шойгу нехай прямо про аеропорти і не говорив, але уточнив, що удари будуть наноситися по «точках базування і управління», включаючи інфраструктуру за межами України», - вказує «Царьград».

І нарікає, що «Румунія вже не вперше допомагає київському режиму в захисті Одеси. Ще в лютому цього року румунські підрозділи брали участь у відбитті атак «Гераней-2» на Одеську область».

Якийсь «військовий експерт, колишній льотчик» Володимир Попов у коментарі «Царьграду» нагадує, що «раніше вже були випадки, коли літаки НАТО «інспектували» кордони, рухаючись уздовж «стрічки» забороненої зони, але без прямих порушень».

«Менталітет румунів історично антиросійський: вони підтримували фашизм у Другій світовій і, незважаючи на поразку, зберегли ворожість. І зараз румунів достатньо підштовхнути – вони самі почнуть діяти агресивно, особливо на підтримку української ППО. Ситуація на цих напрямках залишається вкрай напруженою, і Румунія, як і Велика Британія, відіграє ключову роль в антиросійському протистоянні», - злиться «колишній льотчик».

Ще один «військовий експерт, політолог» Максим Ситенков попереджає, що «такі інциденти будуть продовжуватися»: «Оголошувати війну через це – слабкий «казус беллі». Ми не можемо збивати їхні літаки в їхньому ж повітряному просторі. Навіть у нейтральних водах і в нейтральному повітряному просторі це буде розцінено як акт агресії. Тому у нас залишаються тільки дипломатичні варіанти».

«А що, якщо дії румунського F-16 – цілеспрямована провокація, завданням якої є легітимація прямої участі НАТО у війні в Україні (зрозуміло, на чиєму боці)? Що буде після ударів по аеродромах НАТО з боку Росії? Застосування тактичної ядерної зброї? Вони якраз і перевіряють, як далеко може піти керівництво країни в конфронтації з НАТО», - побоюється «Царьград».

Якийсь московський «політолог і історик» Володимир Ружанський заспокоює «Царьград», що «у Росії є набагато витонченіші і в той же час ефективніші, ніж прямі удари по аеродромах НАТО, заходи у відповідь».

«І тут мова йде насамперед про ті країни, в справи яких ми не втручаємося, керуючись положеннями міжнародного права і демократичних норм. Але якщо в цих країнах утискаються права росіян, це теж частина демократичних норм? А якщо в цій країні іноземні спецслужби і курировані ними фонди, організації та активісти ведуть справу до перетворення цієї країни в один з форпостів агресії проти Росії в майбутньому, то як це відповідає міжнародному праву? І головне питання: чи повинна в цьому випадку Росія захищати свої інтереси, своїх громадян і одновірців або обмежуватися заявами про симетричні та асиметричні відповіді, продовжуючи робити вигляд, що там (у цій країні) нічого не відбувається?», - підштовхує «політолог і історик».

Ружанський упевнений, що «стратегічне партнерство з КНДР – це відповідь, сильніша за бомбардування румунських аеродромів».

«Ось і визнання талібів в Афганістані сталося дуже навіть вчасно. Уявіть собі, якщо таліби теж захочуть взяти участь у СВО, а може бути, і навести порядок в деяких регіонах Центральної Азії, наприклад. А уявіть собі реакцію США і НАТО на створення військової організації в рамках БРІКС або хоча б розширення ОДКБ за рахунок входження туди Ірану і Китаю. Думаю, у румунів і поляків відразу зникне бажання збивати чужі дрони в повітрі, а у Вашингтоні та Лондоні серйозно замисляться, чи варто воювати з Росією та її союзниками», - пафосно застерігає Ружанський.

 «Якщо незрозуміло, навіщо це потрібно?»

Якийсь московський «політолог» Дмитро Губін вирішив зайнятися педагогікою і на сторінках газети «Взгляд» пояснити, «чому українська мова зникає з російських шкільних програм».

Для початку Губін цитує заступника міністра освіти РФ Олександра Бугаєва, який заявив, що «у нас зараз відсоток тих, хто вивчає українську мову як факультатив у наших історичних регіонах, дуже малий, попит абсолютно низький, у Донецькій і Луганській народних республіках ніхто не вивчає, ніхто не вибрав».

«У Херсонській та Запорізькій областях ситуація дещо інша, - продовжує «політолог» Губін. - Тому що там більше сільського населення і «мова» глибше увійшла в життя людей. І якщо у батьків запитати не «Якою мовою навчатися дитині?», а «Чи хочете ви, щоб українська мова залишалася в шкільній програмі?», то якась кількість людей відповість – так. Але залишається головне питання: якщо вивчати українську мову, неважливо, в рамках шкільної програми або факультативно – то що саме вивчати?».

Губін з абсолютно серйозним тоном заявляє: «Наприклад, неясно, яка з редакцій українського правопису правильна. У 1929 році була одна редакція, у повоєнний час – інші, а після здобуття незалежності зміни в правилах української мови відбувалися не менше чотирьох разів. При цьому у діаспори взагалі своє правопис. З'являлися в підручниках і словниках і нові літери (Г з носиком), і нові правила. Наприклад, запропоновано писати ті слова, де до 1918 року була «фіта» не з «Ф», а з «Т», як у болгарській мові, але чи прийнято це правило чи так і залишилося в проекті, не можуть відповісти навіть в українському профільному академічному інституті».

«Фемінітиви прийняті, і серед них особливе місце займає слово «членкыня». І багато чого ще – в книгах зустрічається, в словниках – не у всіх, так що сам чорт ногу зламає. І що, накажете російським школярам і їх вчителям у всьому цьому вінегреті розбиратися?», – обурюється «політолог».

І уїдливо продовжує: «А з лексикою взагалі повна плутанина. Одне і те ж поняття в Києві, Полтаві та Львові позначається різними словами, не кажучи вже про Торонто. Кожне видавництво, що випускає тлумачні словники та вузівські підручники, пропонує свою версію, як і кожне ЗМІ. І де надергане з польської, де англійське коріння, а де підслухане в карпатському селі, причому зовсім не мовознавцем - ніхто навіть не намагається розбиратися. Загалом, як правильно, ніхто не знає точно, а в Інституті української мови Національної академії наук знають майже напевно, але не до кінця, що вони самі запропонували, а що відкинули...».

Не зрозуміло «політологу» Губіну і «що робити з курсом літератури».

«Чи потрібно вивчати як зразок автора, наприклад, який брав участь у кривавому Проскурівському погромі 1919 року? Мова йде про Героя Соціалістичної Праці, лауреата всіх можливих премій Володимира Сосюру. Чи приємно жителям ДНР знайомитися з творчістю Василя Стуса, який, живучи в Донбасі, ненавидів місцевих жителів? Думаю, що ні, бо свого часу ті ж жителі Донбасу виступили категорично проти того, щоб Донецькому університету присвоїли його ім'я. А якщо взяти таких «класиків», як Улас Самчук або Олена Телига? Ці двоє і Гітлера прославляли, і до Голокосту закликали. Але якщо їх можна просто не включати в шкільні програми, то повз поему Тараса Шевченка «Гайдамаки» пройти ніяк неможливо, а там поетизація погрому безперечна. Як і безперечно антисемітською є повість Івана Франка «Борислав сміється». І що з цим усім робити Міністерству освіти Росії та його структурним підрозділам у регіонах?», - цинічно судить «політолог».

«А де потім в Росії українська мова знадобиться, якщо вдома нею не розмовляють, на роботі – теж, а базарний «суржик» зрозумілий і без будь-яких шкільних уроків? Скільки поколінь радянських і пострадянських школярів у мегаполісах шкодували, що час, витрачений на ці предмети, міг би піти на математику, фізику або біологію. І як заздрили діти в УРСР своїм одноліткам у РРФСР, у яких таких предметів не було», - запевняє лицемір Губін.

«Ось і виходить, що єдина правильна і несуперечлива відповідь на ці три питання присутня якраз у проекті наказу Мінпросу: якщо неможливо з'ясувати, як правильно, і незрозуміло, навіщо це потрібно, то не варто взагалі за це братися. Є російська мова, в якій майже все зрозуміло і вирішено заздалегідь, і немає нічого такого, що заплутує її носіїв. І може бути факультатив, де педагог пропонує своє бачення як норму. В рамках чинного законодавства, звичайно», - суворо підсумовує кремлівський «педагог».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»